Різноманітність формату викладання української мови та літератури

Учням старших класів потрібно приділяти якомога більше часу академічності, зокрема повторювати правила, шліфувати граматичні навички. Адже на НМТ слід продемонструвати всі свої знання, щоб отримати високий бал і вступити до омріяного вишу.  Водночас постає питання: а що після НМТ, які залишкові знання й уміння візьме дитина із собою в подальше життя? Адже слово – це інструмент, володіння яким допомагає кожному проявити себе якнайкраще в будь-якій галузі. Тож, на уроках мови граємо в різні види анаграм, використовуємо сторітелінг, відшуковуємо реальні помилки навколо (реклама в інтернеті, оголошення, банери, вивіски, а також тексти пісень сучасних виконавців) й редагуємо недолугі тексти.

На уроках літератури почасти робимо інсценізації, знімаємо відео для Тік Току, мабуть, це найбільше захоплює учнів. А ще знайшли інструмент, за допомогою якого зростає зацікавленість до самостійного прочитання твору. Ділюся лайфхаком: у класі читаємо й обговорюємо початок твору, а домашнє завдання – дочитати й скласти кросенс (асоціативну головоломку) або ейдос-конспект. А в класі на наступному уроці діти презентують творчі наробки. Отакі виступи іноді перетворюються в неперевершені перфоманси.

А ще ми надзвичайно любимо проводити тематичні уроки в музеях, відвідувати театральні вистави, проводити екскурсії, вивчаючи художні твори в історичному контексті. 

Чи не втрачаємо в такому разі академічність? Однозначно, ні. Такими нетривіальними інструментами та методами ми викликаємо зацікавленість учнів, показуємо, як практично застосовуються їхні лінгвістичні навички, уміння аналізувати художні тексти. Врешті-решт діти розширюють світогляд й почуваються більш впевнено у «великому» світі.

І найголовніше: немає значення, чи ми в ліцеї, чи в укритті, чи поза аудиторією на природі або  в музеї, головне – віримо в те, що робимо; любимо, те, що робимо. 

Юлія Дорошенко, викладачка української мови